Сонечко в моєму житті
Сімейний затишок

Сонечко в моєму житті

Автор: Маріанна Сухенко

Мамо, рідна матусе,
Ти сонечко в моєму житті!
Перед тобою я вклонюся,
Бо найкраща ти у світі.

Мою найріднішу, найулюбленішу, найдорожчу людину в світі, мою матусю звуть Ірина. Вона завжди весела, активна, життєрадісна та усміхнена. Це мій дорогоцінний скарб. Моє сонечко, яке завжди оберігає мене та вказує вірний шлях в житті. Моя матуся сильна особистість, оптимістична, чуттєва, віддана, товариська, чуйна. Вона віддає всю себе вихованню своєї єдиної донечки.

 

Так склалося життя, що цілих 15 років вони з татом мріяли стати щасливими батьками, та все ніяк не виходило… Мама – сильна, мужня та віддана, вірила в краще та зважилася на складну операцію. Сотні молитов, сподівання, надії… Та все не марно. Мрії здійснюються! Мужність та віра перемогли - народилася я. З тих пір, все мамине життя обертається навколо рідної сім’ї та сімейного гніздечка. Ще з дитинства пам’ятаю, як багато та тяжко мама працювала, щоб в її сім’ї все було добре. Ми живемо в приватному будинку та маємо великий город. Матуся вчителька початкових класів, от віддасть частинку себе маленьким першачкам та поспішає додому. Треба город обробити, перець, картопельку зібрати та скоріше на базар, щоб копієчку вторгувати, а треба ж ще їсти приготувати, в хаті поприбирати та все на її тендітних плечах. Адже тато був далеко від дому на заробітках. Та матуся ніколи не скаржилась, все посміхалась, поралася по господарству. Як тільки-но сонечко виходить - і матуся прокидається. І так цілий день без відпочинку до пізньої ночі.

 

Сімейний затишок – це головна мета моєї матусі. В нашому будинку все зроблено маминими руками. Кожна кімнатка має свою історію та ідею, мама власноруч робила ремонт та вкладала всю себе, від шпалерів до маленьких статуеток в виді янголів. У рідному будинку завжди пахне квітами та смачною їжею, а ще ми маємо просторий двір та садок за якими мама також встигає слідкувати. Має вона і художній талант: наш двір розмальований квітами, а її картини прикрашають другий поверх будинку.

 

Завжди щира, ніжна та турботлива матуся віддавала всю себе моєму вихованню, завжди підтримувала та робила для мене навіть неможливе. Саме вона була моєю першою вчителькою та навчила читати й писати. Коли я навчалась в школі, то завжди підтримувала мене, мотивувала до навчання. Я дуже полюбляла декламувати вірші, стану на стілець та розповідаю байку «Ягня та вовк» або «лист Тетяни до Онєгіна», а мама все слухала, хвалила та дивилась такими очима сповненими захоплення, що я відчувала себе справжньою артисткою! Це настільки закарбувалося в моїй пам’яті, що я почала сама писати вірші, декламувати їх на сцені, стала активною та впевненою в собі. Та жоден шкільний захід не проходив без мене. Дякую, мамо!

 

Завдяки маминій підтримці та вірі в мене я закінчила школу з золотою медаллю. Проте в той час сталося лихо, я втратила батька, а мама коханого чоловіка. Я дивуюсь її мужності… не хочу вдаватись в подробиці, але скажу, що все впало на мамині плечі, вона намагалась і моє горе взяти на себе і в неї це вийшло. З того часу вона стала мені ще й найкращою подругою. Вона навчила мене знову посміхатися та вірити в щасливе майбутнє. Мама не похитнулася, а зміцнила нас обох. Саме тому вона моє сонечко. Зуміла розсіяти грозові хмари над нашим сімейним затишком. Дякую, мамо! Та навіть в університеті без матусі нікуди. Як би я навчалася без маминих котлеток та борщу в баночці? Завжди дасть з собою сумочку смачненького, щоб доні краще думалось. А одного разу треба було мені до стоматолога, а я ж їх страшенно боюсь, я подзвонила мамі, поскаржилась. А наступного дня вона відпросилася з роботи та приїхала в місто (їхати 2 години), щоб мене до лікаря повести. А я на 3 курсі в університеті навчаюсь. Приїздила всього на 20 хвилин, а все для того, щоб я не боялася. Коли я проводжала її очима, то на серці було тяжко. Адже мама їхала 4 години, щоб побути зі мною 20 хвилин. У такі моменти я розумію цінність сім’ї. Навіть моє незначне хвилювання змусило її примчати до мене. І як тут не обожнювати свою маму! І так завжди. Вона робить все заради сім’ї.

 

Сімейний затишок – це не лише смачна їжа та чистота. Це спокій та гарний настрій всієї родини, взаємодопомога та любов один одного. Саме такий сімейний затишок створила моя матуся. Як їй це вдається? Завжди гарна, привітна, все встигає, страшенно втомлюється та ніколи не скаржиться, а навпаки, підіймає усім настрій своїми жартами. Малює, обожнює їздити на машині, раніше виступала в КВН та перемагали в конкурсах, завжди підтримує та віддає всю себе родині. Моя матуся для мене еталон! Адже саме завдяки їй ми щасливі.

 

«Дякую, матусю, що ти в мене є. Я не знаю звідки ти черпаєш сили, проте я вдячна тобі за щасливе життя! Ти моє сонечко! Яке завжди сяє так яскраво, що ніякі незгоди не зможуть зруйнувати наш сімейний затишок»